У чому притягальна сила  історії 

 для митців слова і пензля?

 

 

 

 

 

 

Ми повинні  з'ясувати , у чому подібність між картиною

І.Рєпіна " Запорожці пишуть   листа турецькому султанові"  і

повістю М.Гоголя " Тарас Бульба"в зображенні  запорізького козацтва.

 

 

Відомий російський  художник І.Рєпін , котрий , як і М.Гоголь, має українські корені ( народився  на Харківщині) ,також звернув увагу  на лицарські  якості козаків  і втілив  їх в масштабному  полотні " Запорожці пишутьлиста турецькому султанові".  Вони захоплювалися  ідеєю  національної спільноти, зокрема  українською козацькою епопеєю XV-XVII століття - однією  із найгероїчніших  подій світової літератури. 

 

 

Із чого почалося створення  картини

" Запорожці пишуть  листа турецькому султанові"?

 



Якось до рук відомого етнографа  Якова Павловича  Новицького  від якогось аматора  української  старовини  потрапила копія  цікавого історичного  документа. Він передав її своєму приятелю , історику та етнографу  Д. Яворницькому , а той зачитав її гостям , серед яких  був  ,  зокрема , І.Рєпін.  Про що ж розповідалося в листі?

 

1676 року турецький султан Мухамед IV, називаючи себе " братом  сонця і місяця, намісником божим , володарем  усіх царств , царем над царями , непереможним  лицарем , надією мусульман , захисником християн", пропонував козакам скоритися  і перейти  в турецьке підданство. На цю пропозицію запорожці відповіли по-своєму - без дипломатичного красномовства , але переконливо  і колоритно , не соромлячись у виборі слів.

  " Не придатний ти будеш синів християнських  під  собою мати; твого  війська  ми не боїмося, землею  і водою  будемо  битися з тобою ",- відповіли султану  запорожці , прикрасивши  його саркастичними  та образливими  прізвиськами. Лист закінчувався такою припискою : " От так тобі  запорожці  висказали, плюгавче. Не будеш ти і свиней  християнських пасти. Тепер кончаємо, бо числа  не знаємо  і календаря не маємо, місяць у небі , год у книзі, а день такий у нас , який і у вас, за це..."

  Навряд , щоб ця відповідь потрапила до рук  турецького султана. Швидше за все, козаки , потішившись  досхочу  своєю  творчістю  в оригінальному епістолярно-дипломатичному  жанрі, залишили цей лист у січовому архіві разом з іншими паперами. А набагато вагоміші козацькі відповіді вони звикли давати не пером, а шаблею  і мушкетом.

  Соковитий народний гумор  запорозького послання  прийшовся  до смаку І.Рєпіну , який ще з дитячих  років багато чув про хвацькість волелюбних  козаків. Запорозька вольниця  уособлювала  в собі образ  життєрадісного , нескореного народу.  Козацькі дотепність  і красномовство  вразили  художника , пробудили в ньому жагуче  бажання втілити на полотні образи тих героїв, що прославили Січ.

  Тоді ж він зробив перший олівцевий ескіз , що багато  в чому  визначив композицію  майбутньої картини.  А потім почалася тривала пора збирання численних матеріалів, без яких задум не міг  би відбутися. Влітку 1880 р. художник  здійснив  зі своїм улюбленим  учнем В.Сєровим  захоплюючу  подорож на Дніпрові пороги, у ті місця, ду була Запорізька Січ, і зробив  там багато замальовок пейзажів та історичних пам'яток. З поїздки  він привіз  декілька альбомів із малюнками  зброї , костюмів, посуду.  1888 рокуРєпін на Кавказі та Кубанів із захватом  замальовував  нащадків  запорожців, які туи оселилися.

 Буваючи  в козачих селах , Рєпін жадібно  слухав розповіді  місцевих жителів  про дідів-січовиків. Він старанно вивчав усі матеріали про минуле  запорожців , їхню історію , побут , пам'ятки матеріальної культури. 

 Неоціненну допомогу художнику  надали і повісті М.Гоголя : деяких персонажів                " Тараса Бульби"  він зобразив на картині.

 

 Втілення  образів гоголівської повісті   " Тарас Бульба" в персонажах картини

 

Запорожці Рєпіна  дуже схожі  на епічно величних , романтично яскравих героїв  повісті М.Гоголя. Рєпіну так само, як і Гоголеві , Запорізька Січ уявлялася  вільною козачою республікою , що породжувала людей обдарованих і потужних духом.

 І.Рєпіну  дорогі  ці горді , вільні люди, тому що  вони зібралися  сюди заради  однієї мети - захисту Батьківщини, охорони її кордонів від хижих і жорстоких набігів ворогів. Він створив узагальнюючий образ волелюбного народу.  Не тільки фізичну силу запорожців  оспівує художник, він передає спільність  і єдність їхнього  гордого колективу, натхненного  патріотичною темою.

Для товстуна , який мав бути втіленням  Тараса Бульби , прототипом  став професор Петербурзької консерваторії О.Рубець.

Тараса Бульбу одразу ж можна впізнати. Це — козак у червоному жупані та білій шапці.  Він вже немолодий, статний і щиро радий гострому слову товаришів. Його сміх — сміх гордого, бувалого козака, який захищає Січ від ворогів. 


 

 

Іван Дмитрович Сірко - одна з центральних постатей картини. Художник  довго шукав для нього образ , що підходить , зупинившись   на особі генерала Михайла Драгомирова, тодішнього  командуючого Київським  військовим  округом. герой  російсько-турецької війни, жартівник , веселун  і коверзун, М.Драгомиров  був надзвичайно  популярним серед киян. Генерал, як і І.Сірко, теж мав досвід  оригінального  епістолярного  жанру, що, можливо, і підштовхнуло  І.Рєпіна  до того, щоб саме його зобразити  центральним образом твору.  

 

 

 



Високий  козак з пов'язкою на голові - Остап Бульба.

І.Рєпін цей образ написав  з одеського художника  Миколи Дмитровича Кузнецова.
  Він стриманий у вияві своїх почуттів і цим нагадує гоголівського героя.

За задумом  художника, красень із шляхетними рисами обличчя і цілком інтелігентною усмішкою- Андрій Бульба. Цей образ написаний з племінника  відомого російського композитора М.Глінки.
Андрій зніяковіло усміхається, він вражений веселою грубістю товаришів.


 

 

 Звичайно, “Запорожці...” не є ілюстрацією до повісті “Тарас Бульба”. Картина створена на основі серйозного вивчення документів і малюнків української історії. Але зв’язок між “Запорожцями” і повістю Гоголя дає підставу стверджувати, що виникнення задуму твору, присвяченого запорозькому козацтву, відноситься до часів навчання Рєпіна в Академії художеств, де часто бував Гоголь.

 

 

 

Які деталі побуту  козацтва відображені  на полотні?

 

Багатство аксесуарів вражає. Різноманітні костюми , озброєння , посуд , не забуто і рідну українську бандуру. На картині ми бачимо запорожців , одягнених в українське вбрання, частково - й у чужоземне , поряд стоять важкі самопали і легка зброя в коштовній оправі. На козаках криві шаблі  , роги для пороху , фляги для вина, люльки , ложки, првязані до поясів.



 

 

Як в образах картини передано основні риси козацтва ?

 

 Художній образ запорозької вольниці буяє життєвою енергією, веселощами, почуттям власної гідності , незалежності.

 

І.Рєпін побачив запорожців як згуртоване , єдине товариство , як братерську громаду. Так дружньо, безтурботно і весело  можуть сміятися тільки люди, які почуваються вільними і чесними , люди лицарської звитяги і сили.

Повість М.Гоголя  і картина І.Рєпіна  сприймаються  їхніми сучасниками як гімн  героїчному минулому, як гімн святому товариству. Вони створили  історичну панораму  життя українського народу.